У 1956 році в селищі Яма (колишня назва міста Сіверська) було збудовано нову середню школу № 2. Більше 300 учнів 1 вересня розпочали свій навчальний рік у світлих та просторих класах. Заняття проходили у 2 зміни. Директором школи була Смирнова Марія Василівна. Вона зуміла з’єднати вчителів та учнів в один дружній колектив. Багато уваги приділялося питанням виховання. Діти виховувалися на прикладі життя Леніна, героїчних революційних, бойових та трудових  традиціях Комуністичної партії. Проходили цікаві вечори, зустрічі. Традиційним було читання книг щонеділі. У школі була теплиця, в який вирощували овочі: огірки, цибулю, петрушку. Виробничу практику проходили в колгоспах „Правда” та „Дружба”.

         В 1960 році для ЗОШ № 2 було збудовано нове триповерхове приміщення, щоб діти могли займатися в одну зміну. А ця споруда стала учбовим корпусом для школи-інтерната. Першим директором школи-інтерната (з 1959 по 1962 рік) був Корнілов Анатолій Аврамович. Педколектив вирішував навчально-виховні завдання, в школі виходила стіннівка „Новини з уроків”, де висвітлювались новини, знахідки вчителів.

З 1962 по 1964 роки директором школи був Голуб Іван Якович. За час роботи педколектив виріс в методичному плані, став більш згуртований, здатний на творчі пошуки. Удосконалювався урок як основна форма роботи.

Навчальний процес 1965-1970 років школи-інтерната міста Сіверська проходив стабільно. Учнів було 217. Очолював колектив Третьяков А.Ф. Педколектив працював над проблемою „Індивідуальна робота з учнями в процесі навчання та виховання в колективі”. Контингент учнів складався із сиріт та напівсиріт нашого району. Пізніше почали привозити дітей із Закарпаття та Донецького дитячого будинку. Весь обслуговуючий персонал відрізнявся чутливістю та повагою по відношенню до цих дітей, за що неодноразово відзначався та нагороджувався. А самі вихователі вкладали всі сили, щоб вихованці відчували себе як вдома. Щомісячно проводили семінари по різним питанням навчання та виховання дітей. Часто дозволяли проводити роботу самим дітям, не тільки по самообслуговуванню, але й по навчально-виховній роботі, коли учні самостійно проводили самопідготовку. Довіра виправдовувалась ділом. У кінці кожного навчального року найкращий клас нагороджувався путівкою. При цьому враховувалась якість знань, суспільна активність, участь в усіх заходах школи. Діти багато приклали праці і на полях радгоспу „Ямський”.

В 1970-1978 роках директором школи був Пересічний Федір Антонович. В цей час у школі було 10 класів. Часто думають, що в школах-інтернатах слабкі учні. Вони були, тому що багато дітей росли в неблагонадійних родинах, але серед школярів багато було дітей здібних, з якими було цікаво працювати. В інтернаті у вільний від уроків час проводилось багато цікавої роботи, мета якої -  підвищувати загальний розвиток учнів, залучити їх до активної участі в житті колективу. Працював клуб інтернаціональної дружби „Факел”. Учні вели листування зі школярами із Німеччини, Польщі, влаштовували зустрічі зі студентами із Конго, Куби, В’єтнаму. Цим клубом зібрано багато матеріалу для оформлення кімнати інтернаціональної дружби. В інтернаті на належному рівні була поставлена піонерська та комсомольська робота. На зборах кожен міг висловити свої думки, внести пропозиції. Піонерська дружина постійно займали призові місця в районі на конкурсах горністів та барабанщиків, нагороджувалась почесними грамотами.

Щорічно восени та навесні організовувались шкільні олімпійські ігри. Вчителі фізкультури проводили змагання між учнями по різним видам спорту, а юні спортсмени кілька років поспіль займали перше місце на міських змаганнях в Палаці спорту.

Полюбляли діти ввечері, після самопідготовки, гарно повеселитися. Проводились конкурси інсценування пісень та казок, концерти, вечори відпочинку. Обов’язково відзначалися дні народження учнів. А найкращі учні приймали участь у екскурсіях. Діти побували у Москві, Петербурзі, Києві, Одесі, мандрували по Криму. Але вміли не тільки відпочивати, а й гарно працювати. Постійно допомагали радгоспу „Ямський”, збирали металобрухт, а по збору макулатури посіли І місце в районі. Позакласна робота допомагала школярам краще вчитися. Цьому сприяли і предметні олімпіади. Великий інтерес у дітей викликав КВК між англійською та російською командами. Значний внесок у роботу з дітьми зробила старша піонервожата Задорожня Н.Д.

У 1980 році була заснована школа № 3. Директором був Лисенко Олександр Арсентійович. 1980-1981 були роками наполегливої праці по створенню кабінетної системи. Кабінети наповнювались сучасними телевізорами, новими меблями, був обладнаний шкільний спортивний майданчик. Колектив вчителів працював над проблемою „Активізація навчання школярів”. Головним змістом методичної роботи було впровадження шкільних програм.

У 1984-1988 роках директором була Левентова Ніна Олексіївна. Ці роки школа працювала над реалізацією основних напрямків реформи загальноосвітньої та професійної школи. Школа перейшла на навчання з 6 років. Домоглася нових успіхів у довершеності навчально-виховного процесу та уроку як основної форми навчання і виховання учнів, виросла ініціатива вчителів та учнів, зросла педагогічна майстерність вчителів та вихователів. Учителям Левентовій Н.О., Сагадєєвій В.О., Разжималіній Р.І. було надано звання „вчитель-методист”, а вчителям Кравченко Л.М., Єрмаковій Г.І. – звання „старший вчитель”. Проводились громадські огляди знань, круглі столи, семінари-практикуми. Цікавою була робота клубу „Пошук”, яку очолювала вчитель історії Завгородня В.Т.

З 1988 року директор школи – Кравченко Людмила Миколаївна. У школі 510 учнів, 30 вчителів. Колектив підвів підсумки роботи з проблеми „Оптимізація навчально-виховного процесу”. В цей рік працювали над інтенсифікацією навчально-виховного процесу. Працювала творча група, яка своєю роботою, особистим прикладом підняла інтерес вчителів до теорії сучасного уроку, наблизила методичну роботу до вчителя. Налагоджено зв’язок з базовим підприємством СРП. Серед шкіл району в соціалістичних змаганнях школа зайняла 3 місце. Багато уваги приділялося виховній роботі. Традиційними стали конкурси, фестивалі, проводилися тематичні вечори, вистави. Дружина  школи правофлангова.

З 1994 року директором школи працювала Виноградова Жанна Семенівна. За цей період вищу освіту отримали 7 членів колективу. Сім років школа займала призові місця у змаганнях педколективів району, а з методичної роботи – І місце. В школі панувала атмосфера, яка давала психологічне задоволення учням, вчителям, батькам, сприяла розвитку творчих здібностей дітей. Учні школи ставали переможцями обласних олімпіад, отримували медалі, продовжуючи навчання у школах ІІІ ступеня. У 2002 році зроблена нова опалювальна система у другому корпусі. В 2004 році відремонтовано їдальню та спортзал.

З 1980 по 2004 роки освіту отримали 1093 учня, з них 156 закінчили школу на відмінно.

З 2007 по 2012 рік школу очолювала Бойко Валерія Вікторівна, яка продовжила добрі традиції своїх попередників.

З 2012 року директором школи стала Малина Лариса Володимирівна, яка показала себе здібним адміністратором та організатором, умілим педагогом. Лариса Володимирівна користується авторитетом серед учнів, батьків, працівників школи, жителів громади.