І виникло ... місто Сіверськ.

(до 1973 року – Яма) - місто районного типу, центр міської Ради. Розташоване у Сіверськ 30 км. від районного центру. Залізнична станція. Населення близько 10 тис. чоловік.

В Сіверську знаходяться три школи, чотири дитячих садки та професійний ліцей.  У місті є палац культури, палац спорту, районний Центр дитячої та юнацької творчості,  музична школа, стадіон, бібліотеки. Працює лікарня.

Місто засноване у 1913 році у зв'язку будівництвом доломітного заводу.  

Відкіля пішло ж перше найменування Яма?

Освоєння нашої місцевості відноситься до далекого часу часів другої половини XVIII століття. В 50-х роках XVIII століття на Лівобережжі з'явилася територія так званої Слов'яно-Сербії між річками Бахмутом на півночі, Сіверським Дінцем з північного Сходу й поза Лугань на півдні. Там, де ще в 1571 році стояла Шоста Бахмутська сторожа, на переломі ХVІІ-ХVІII століть виникло місто Бахмут.

П'ята Слов'яногірська сторожа охороняла землі над Дінцем до Осколу до гирла Тору, а сьома – Надай’я.

Коли в 1703 році розпочали розробляти соляні джерела над Бахмуткою, Бахмутське населення стало центром Бахмутського повіту. В 1710 році в Бахмуті встановлено воєводську, а з 1719 року - провінціальну канцелярію Воронезької губернії. В 1703 році в цьому місті мешкало 112 "черкас'" ( тобто українців), донські козаки й 30 російських "сходців". У 1752 р. до провінціального центру приписано 1450 черкас. У той же час переселенці з центр-хліборобського району.

      Селище розташовано на правому боці р. Бахмут й по обидва боки р. Ями (річка Яма у теперішній час тече з минулого "Шанхаю" під залізничними насипами, біля Радивонівського цвинтаря й впадає в правий берег р. Бахмут).

На початку XIX століття через Радивонівку (Старий Млин – так в народі називали с. Родивонівку, так як в селі був борошномельний млин) проходив чумацький шлях із міста Бахмут на Старобельский уїзд. Селились тут різні люди в різні часи. Але залишився і корінний житель. Серед таких династії Задорожніх, Олійників, Кравченків, Реви та інших.

У 1908 році у селі було 195 дворів з населенням 1272 чоловіка, із яких половина була чоловіки, а половина - жінки. Наділ землі мали 210 селян по 2 десятини кожен. Основне заняття – хліборобство й скотарство. Село Родивонівка відносилось до Єкатеринославської губернії (нині Дніпропетровська область) до Бахмутського уїзду (нині м. Бахмут) й до Званівській волості (нині с. Званівка)

***

      Селище Чорногорівка розташовано на лівому березі ріки Бахмут. Перше заселення цього селища почалося у середині XIX століття. У 1851 році при селищі був винокуренний завод, який належав гвардії поручику Якову Люблінському.

З архівних документів у 1864 році у селищі було 25 дворів, число жителів: чоловічої статі - 123, жіночої статі - 125, селян власників - 124. Основне заняття:хліборобство і скотарство. Селище відносилося до Харківської губернії Ізюмського уїзду (80 верст) й до Селимівської (нині село Кіровка) волості (пізніше відійшла до Закотянської волості).

Багато років тому північніше Сіверського Дінця топтали Дике поле копі кримських татар. Горе та сльози несли вони слов'янам. Ці необжиті землі заселяли втікачі-селяни. Серед них був статний фігурою та світлий розумом Іван Чернигора. Одного разу пішли козаки на кримчакові та Іван Вернигора з ними. Відважно сражався він проти тих, хто ніс із собою біди та розорення землям.

А коли повернувся Іван, то пішов не один, привів із собою красуню Марусю, яку визволив від татарського полону. Жили вони на річці Бахмут під крейдяною горою.

        Давно це було, але пам'ять з першим поселенням Івана Чернигора і нині жива. На честь його назвали село Чорногорівка. Так розповідає легенда.

***

У 1881-89 р.р. на північно-східному крилі Бахмутсько-Слов’янській котловині при геологорозвідувальних працях були знайдені поклади сирого доломіту (поширений мінерал, із групи карбонатів), який у 1895 році відійшли до Каменської казенної ділянки (пізніше радгоспу Ямський).

З розвитком металургії Півдня Росії виникла гостра потреба у пристосуванні доломіту при виплавці сталі. У 1908 році в м. Бахмут було організоване акціонерне товариство "Доломіт" з 6 його представників. Засновником товариства був власник солеварного, цегляного й алебастрового заводів, а також власник земель села Радивонівка - Яків Петрович Жученко, як заможному селянину й жителю тутешніх місць, акціонерне товариство доручило приймати участь на торгах 22 вересня 1908 р. з приводу придбання земель з покладами доломіту на Каменській казенній ділянці, завідуючим якої був Матвій Матвійович Монтиграсс. На цих торгах був укладений договір, щоб відібрати   плацу з доломітом й передати в оренду акціонерному товариству «Доломіт», і зробити там кар'єр із щорічним здобуттям доломіту.

До відкриття заводу здобутий сирий доломіт вивозився акціонерами найманим гужовим транспортом, а частина відправлялася на будівництво  Північно-Донецької залізничної дороги , яка у 1908 році почала будуватися.

Місце, де повинна будуватися станція й насип під залізничний пуп., було насичене водою. Для осушення спочатку була вирита дренажна канава, з'єднана з річкою Бахмут (нині збереглася).

У 1910 році було збудовано саме приміщення станції Яма, місто розташування якої було оточене з усіх сторін світу підвищенностями. Будівництво Північно-Донецької залізничної дороги було закінчено у 1913 році й у серпні поїзди пішли з Харкова через станцію Шухтаново (ст. Лиман), станцію Яма, станцію Бахмут, до станції Маріуполь.

***

На території Сіверська знайдена майстерня по обробці кременя епохи неоліта і міді ( ІІІ-ІІ тис.до н.е.), розкопані вісім курганів з 19 похованнями епохи міді й бронзи ( III -І тис.до н.е.). скіфських й сарматських часів ( VII в. до н.е.). Знайдена також половецька кам'яна статуя.